194. Казав Господь: "Свій мир вам залишаю
І ось іде вже світу цього князь.
Його нічого у Мені немає.
Я дуже скоро вже залишу вас"
І Він пішов, смерть смертю подолавши.
Святого Духа нам, з небес, послав.
Чи ж можем ми так сатані сказати:
Твого нічого у мені нема.
Сказати можем, але що почуєм
У відповідь від нього ми тоді?
Ось моя заздрість у тобі панує,
Або сварливість є моя в тобі.
Пожадливість очей, стягання скарбів.
А скільки ще невидимих гріхів
Із нашого життя ми не повимітали,
Щоб встояти могли в земній цій боротьбі.
Не встояти в двобої з сатаною,
Якщо немає звідки сили почерпнуть.
Якщо прийняв Христа холодною душею
То й сотні добрих діл нізащо не спасуть.
Якщо Святе Письмо - лише холодна буква,
Якщо воно тобі, крізь серце, не пройде.
Що говорив Господь уважно ти послухай:
Згори не народившись в царство не ввійдеш.
Я припаду до ніг Ісуса у проханні:
Залишити старе і грішне поможи.
Щодня все йду і йду до Тебе в покаянні,
Навчи як, без гріха, у світі цьому жить.
Щоб серце, до країв, наповнилось любов'ю,
Щоб в ньому Дух Святий завжди свободу мав.
Щоб жити так, як Ти, для Тебе і з Тобою,
Щоб сатана в мені нічого вже не мав.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дарби. Обозрение книги "Песни Песней" - Елена Кузнецова Это мысли Д.Н.Дарби. Когда прочитала его труд очень захотелось о нем рассказать, но проповедывать в собраниях сестрам, или пересказывать проповеди не приемлимо, поэтому появился стих. Это вполне прилично.
Как нам важна любовь. - Анатолий Бляшук То, что нам прощает Бог, иногда не то чтобы трудно было вместить, это просто не возможно вместить. Мне не понятно, почему Он меня любил, когда я грешил против Него, и грешил с ненасытностью. Мне не понятно, почему Он любил меня, когда я грешил против Его детей. Он всегда меня прощал. Он прощает, и простил каждого из нас, и заповедал нам прощать друг друга. В этом и есть истинная любовь. Мы любим, когда переступаем через себя, через свои амбиции, через свое «Я», и вопреки здравому смыслу начинаем молиться за тех, кто нас обижает, и прощаем их….
