Юля, сидячи на підвіконні, стежила за сніжинками, що весело кружляли за вікном. Деякі з них, вдарившись об шибку, на мить застигали на місці, тоді вона розглядала їх неповторну, дивовижно витончену, казкову красу, яка говорила про талановитість Майстра-Творця. Та в наступну мить вони тихо сповзали по склі вниз, щоб дати місце іншим.
Дівчинка переводить погляд на тролейбусну зупинку під вікном. Вона чекає батьків, які поїхали за покупками. Близиться Святий Вечір, найулюбленіший з її вечорів, а за ним Різдво, любиме свято, день народження Ісуса, який знає її найпотаємніші мрії і сподівання, завжди розуміє і допомагає.
Юля чекає на подарунок від батьків, та знає, він від Ісуса...
Вона жила в очікуванні дива, яке ось-ось мало відбутися. Дорослі думки снували у дитячій голівці в переддень Різдва. Юля зауважила, що Ісус рідко отримував подарунки. Зазвичай, люди на своє свято чекають на них від когось, а Ісус Сам їх роздає. Для Нього радість тоді, коли всі щасливі.
Юля дивилась, а сніжинки падали й падали...
Ось вони, пуховою ковдрою, встелили замерзлу землю, накинули теплі шуби на дерева, будинки. Ось уже й підвіконня, з боку вулиці, вкрили. Тепер їх годі й розрізнити, вони одинакові. Тепер це сніг. Спільним у них є хіба що неземна, небесна чистота…
* * *
Юля натиснула кнопку дзвінка. Двері відкрила бабуся Віра.
- Христос народився! - привіталась до старенької.
- Славімо Його!
- Зоя вдома?
- А де ж їй бути? У нас рідні нема. Раніше ти заходила, та тепер і не звідуєшся.
Дівчинка потупила зір. Потім справилась з собою. Підвела голову:
- Покличете її?
- А хіба ти не зайдеш?
Юля, трохи потупцювавши на місці, відважилась і переступила поріг.
- Зачекай. Я її розбуджу, - мовила старенька. – Ми вдосвіта повернулися з церкви, тож досипає.
Бабуся пішла. Зі спальні донеслися голоси. Проте ніхто не виходив.
«Напевне досі ображається?» - подумала Юля.
Та ось почулися шльопання капців. На порозі з’явилась заспана Зоя.
- Чого тобі? - запитала удавано байдуже.
«Таки ображається», - майнула нав’язлива думка.
Дівчинка набрала повні легені повітря…
- Зойка! Я завітала з двох причин: попросити вибачення, я була не права...
Зоя пильно подивилась їй у вічі. Вони не обманювали. Були чистими, як сльоза, що бриніла на вії подруги.
- Гаразд! Приймається! А друга?
Тут Юля заметушилась і простягнула пакунок, що до цього, ховала за спиною.
- Що це? - Зоя, з цікавістю глянула на коробочку, розміром з шкільний зошит, і з дірками на кришечці.
- Відкрий, побачиш! - загадково усміхнулась Юля.
Зоя взяла у руки коробочку. Їй раптом здалося, що всередині хтось заворушився. Вона глянула на подружку. Та мовчки знизала плечима. Тоді дівчинка здійняла кришечку…
- Ой! - у неї аж подих перехопило.
- Ня-я-в! - роздалося з середини і на світ Божий з’явився білий пухнастий клубочок. Він солодко потягнувся, позіхнув, а потім глянув на Зою двома тернинками здивованих очей.
- Ой! Який гарнюсінький, пухнастенький і білюсінький. Чисто Пушок, - тут вона прикусила губу, - сніжок.
- Ти вгадала, Сніжок. Назву можеш лишити, - задоволено мовила Юля. - Це тобі дарунок на Різдво!
- Мені? А тобі не жаль з ним розлучатись? - Зоя підозріло глянула на подружку.
- Ні. Котика мені батьки купили. Але я просила в Ісуса подарунок для тебе. Тож він твій. Якщо дозволиш, інколи буду приходити з ним гратися.
Зоя радісно цмокнула її в личко.
– Дякую!
- І тобі дякую! - відповіла Юля.
- А мені за що?
- За примирення. Саме про це я просила в Ісуса, для себе.
- Зачекай! - вигукнула Зоя. - Я для тебе теж молила Ісуса про подарунок.
Вона вибігла у свою кімнату. Та за мить вже повернулася простягаючи подружці її коробочку.
- З Різдвом Христовим подружко! Христос народився!
- Славімо Його! - відповіла Юля і спантеличено перепитала. - А що це?
- Відкрий, побачиш! - загадково мовила Зоя.
Тремтячими руками Юля здійняла кришечку.
- Ой! - у неї аж подих перехопило.
- Ня-я-в! - роздалося і з коробочки показався білий пухнастий клубочок. Він солодко потягнувся, позіхнув, а потім глянув на Юлю двома тернинками здивованих очей.
- Знайомся! Це Пушок.
- Ой! - Юля глянула на Сніжка, що його тримала Зоя. - Такий же пухнастий і білий, як і Сніжок. Це що братик?
У відповідь Зоя тільки плечима знизала.
- Так! Братик! Тепер ви родичі. Ми з твоїми батьками їх на ринку разом купили, - почувся, за плечима у дівчаток, бабусин голос.
Вони глянули на неї, потім на образ Ісуса, що висів на стіні навпроти.
І тут, їм на мить здалося, що Його лик прояснів. Спаситель навіть по-змовницьки посміхнувся до них. Вони переглянулись між собою.
- Тобі нічого не здалося? - зашепотіла Юля до подружки.
- Зда-ло-ся! - затинаючись відповіла Зоя. - Ходімо гратися.
Дівчатка пішли до Зої в кімнату. А у слід їм дивились дві пари теплих очей, бабусиних і Ісуса…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 8721 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Приемне оповiдання. Молодець, що знову об'явилися. Як справи? Комментарий автора: Дякую! То виринаю, то потопаю. Це не мої слова,в народі кажуть: "аби не гірше"... А до хорошого ми завжди готові, тож чекаємо...
Борисова Виктория
2013-11-27 16:19:45
Добрый Рождественский рассказ! После прочтения на душе теплои светло :) Благословений Вам, дорогой брат! Комментарий автора: Дякую!І Вам також рясних Божих благословінь!
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Теология : Последняя седьмина Пророка Даниила во свете Откровения - Владимир Сургай Где тот шаблон, по которому твердо определяем: “Я готов!” ? Готов ли кто ответить: ”Я имею достаточно масла в светильнике своем! Я знаю, что это за масло! Я знаю, где и как оно приобретается! Я знаю, кому оно дается!”?
Еще вопрос: мы готовимся быть в числе восхищенных или в числе пожатой пшеницы при кончине века? В чем разница этих событий?
Не ответив на эти вопросы, мы не сможем рассчитывать на восхищение! Ведь на брачный пир вошли готовые, имеющие достаточно масла! (Мф.25:1-13). И если Христос еще не взял Церковь, то лишь по одной причине: она не готова! Так неужели не будем участвовать в Божьем домостроительстве?!? Неужели будем говорить: ”Я богат, разбогател и ни в чем не имею нужды”?!? Давайте попытаемся вместе получить ответы на эти важнейшие вопросы при свете Откровения – Божьего Слова! Мне стало вдруг ясно: без книги Откровения ответить на них невозможно! Надеюсь, и читатели с этим согласятся.
Благодаря книге Откровения мне больше открывается Славное Лицо Бога, Его Слово засветилось множеством дивных красок, особенно пророчества, -как Нового, так и Ветхого Завета. Не желаю сегодня быть на стороне дьявола; он хочет украсть славу у Бога, которая открывается исполнением Его заповеди: «Не запечатывай слов пророчества книги сей: ибо время близко». (От.22:10) Большое желание, чтобы изложенное ниже не числилось моим исследованием. Не хочу отрывать себя в этом процессе от Тела Христа. «Помазание, которое вы получили от Него, в вас пребывает, и вы не имеете нужды, чтобы кто учил; но как само сие помазание учит вас всему, и оно истинно и не ложно…»(1Ин.2:27). Как известно из Писания, Бог дает сильнейшее помазание, когда в Его Теле имеется единодушие детей Божиих(Пс.132, 2Пар.5:13,14; Деян.2:1-4; 4:31,32; 5:12-15). Порознь, вне Тела Христа, нет сильного помазания. И эта работа обречена остаться незавершенной, если я не найду ключ к сотрудничеству с Церковью, в единстве с искупленными Кровью Иисуса.
Божий пламенный призыв сегодня: “Исследуйте Писания, ибо вы думаете через них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют обо Мне”(Ин.5:39)!
Краткий обзор схемы событий
inchrist.webs.com/Sxema02.bmp
