Татьяна Задорожная,
столица
киевлянка. с 1992 года живу в Калифорнии. окончила в США два университета, один по специальности журналистика, другой - психология. так и совмещаю одно с другим в рабочих и внерабочих занятиях. время от времени пишу стихи, публицистику и занимаюсь переводами с английского.
почти все работы, которые представлены на этом сайте, были написаны более 10 лет назад, поэтому прошу читателей не торопиться составлять своё мнение об авторе. спасибо. e-mail автора:Tatiana-Z@yandex.ru
Прочитано 7323 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо Вам, Танечка!
Это чисто, открыто, нежно и от Бога... Комментарий автора: и Вам спасибо за отзыв.
Тамара Локшина
2004-12-17 20:44:07
Мне показалось, что тебе очень одиноко и больно. Не унывай! После бури снова светит солнце. Пусть Господь подарит тебе радость и развеет все твои печали.
Успехов тебе и вдохновения во славу Божию. Комментарий автора: спасибо.
янот
2006-03-21 20:03:04
очень! Комментарий автора: тёзка, спасибо. очень приятно, что ты тут была.
Морозова Светлана
2008-08-21 13:55:55
После дождика солнышко светит,
а за зимними холодами всегда спешит весеннее тепло.
Будьте благославенны. Комментарий автора: и Вам того же. спасибо.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
